ЛІТЕРАТУРНА ВІТАЛЬНЯ

У СШ№ 25 м. Мелітополя є особливі діти, що мають поетичні здібності. Це відвідувачі шкільного гуртка юних поетів "ЛІТЕРАТУРНА ВІТАЛЬНЯ". Цікаві, творчі, талановиті,  вони вкладають у віршовані рядки свої чисті душі. Незважаючи на юний вік, діти вміють  відчути та передати і радість життя, і кохання, і бентежні квиління серця, зраненого першим розчаруванням, байдужістю. На сторінках "ЛІТЕРАТУРНОЇ ВІТАЛЬНІ" Ви прочитаєте поетичні твори, присвячені коханню, Тарасу Шевченку та новорічним святам, рідній мові, природі, роздумам про поезію, дружбу. Твори написані українською і російською мовами.

 Тож завітате на сторінку "ЛІТЕРАТУРНА ВІТАЛЬНЯ" і пориньте у неповторний світ поезії!  Ласкаво просимо!

ВІТАЄМО! Ми - переможці!

Результати обласних турів:

І місце - акровірш Ксенії Цеомашко "Я за єдину Україну";

Диплом І ст. - збірка "Космічні фантазії" гуртка "Літературна вітальня" (автори: Олена Гриньова, Анастасія Квасова, Єлизавета Планова, Ксенія Цеомашко)

Відкрите засідання гуртка на Шевченківському тижні

Відеопоезії 

Анастасія Квасова https://drive.google.com/open?id=0BzuBT9_erPa2ZDZsUkdzNEJTX00

Єлизавета Планова https://drive.google.com/open?id=0BzuBT9_erPa2UHlYUkI0ZFNiQ3M

Ксенія Цеомашко - дипломант конкурсу ораторського мистецтва у МАН           https://drive.google.com/open?id=0BzuBT9_erPa2QzJSTzRsSG9kRTQ 

Поетичний колаж "ЗИМА"

Учні 5 та 8 класів узяли участь у засіданні міжшкільного учнівського об'єднання юних поетів "Вогник", на якому презентували свої вірші.

Презентація  https://drive.google.com/file/d/0BzuBT9_erPa2OFpkYWozbjE0cjg/view?usp=sharing

Гуртківці в гостях у 4 класу

Відеопоезія https://drive.google.com/file/d/0BzuBT9_erPa2UHlYUkI0ZFNiQ3M/view?usp=sharing

Шевченкові Тарасу наші поезії  

Призери міського конкурсу власних віршів, присвячених Т.Г.Шевченку: ІІм. - Ксенія Цеомашко, ІІІм. - Валентина Ясінська та переможниця шкільного туру - Анастасія Квасова.

Тарас Шевченко

У небі країни зірка засяяла,

Світлом надії та віри замаяла.

На світ народився хлопчик Тарас,

Що стане в країні генієм враз.

Малюнки він чудові малює,

Весь світ незвичайний його дивує.

У серці у нього любов до країни,

До милої неньки його – Батьківщини.

Душа з дитинства горя зазнала,

Щасливих моментів майже не мала.

Шевченко Тарас – геніальна людина,

Він символ країни, як верби й калина.

Поет і письменник, великий Кобзар,

Життя у неволі, на жаль, він зазнав.

Та ще десять років був у засланні,

З рідної неньки-країни в вигнанні.

За те, що людям очі відкрив,

Тарас життям своїм заплатив.

Весь світ пам’ятає і любить Шевченка: 

Доросла людина й дитина маленька. 

        Анастасія Квасова, 10 кл. СШ № 25

Тарас Шевченко

Україна славетна своїми синами,
Як дерево рясне своїми плодами.
Поети, прозаїки, знатні кравці,
Художники, скульптури – справжні митці.
Та є незрівнянний Кобзар навіки,
Пісні його линуть до нас крізь роки.
Його заповіт – то на всі покоління
І слава, і гордість, і наше коріння.
Шевченка ім’я не вмирає ніколи.
Воно облітає всю Землю навколо.
Він став для нас батьком культури та мови,
Кайдани кріпацькі зірвав задля волі.
Століттями линуть безсмертні пісні
Кожну із них пам’ятають усі!

           Ксенія Цеомашко, 7-Б кл.СШ № 25

 Вiтер з гаєм розмовляє 

фанфік 

Вітер з гаєм розмовляє,

Сонце вiтру промовляє: 
Хмари в небо не пускай, 
Сироту не ображай. 
Знову дощик зажурився, 
З вiтерцем вiн посварився, 
Вiтер в гаї причаївся,
Сонце зникло – дощ пролився. 
А сирота блукає в полі
І скрізь шука своєї долі. 
Блукає днями і ночами 
Горами, луками, степами. 
Але ніхто його не знає, 
Про долю сироти не дбає. 
Як хмари з гаєм і вітри, 
Байдужі всі до сироти.

Валентина Ясінська, 7-Б кл.СШ № 25

  Зима постукала в віконце...

                            ЗИМА

   Вже надворі день стихає,

   Місто спить, не розмовляє,

   З неба падають краплинки,

   Білосніжнії сніжинки.

   А надворі іще нічка,

        Десь сховала своє личко,

        Сонце вийшло з небокраю,

        Нас воно вже не вітає,

   За вікном моїм замети,

   Діти бавляться в снігу.

    Всі радіють, навіть я,

    Бо чудова ця зима.

                        Юлія Коломоєць

             ЗИМНЕЕ ЧУДО

Белый бархат? Нет, пришла зима.

И накрыла белым-белым снегом всё она.                                                                                              Все зиме так рады могут быть,

И мороз за щёчки может укусить.

Может бурю снежную послать,      

Заверюхой нас заколдовать.

Рисовать на окнах тайные узоры,

Могут показаться на стекле нам лабрадоры.

Может быть и лето яркое с цветами,

И концерты там проводятся с певцами.

И это всё на замороженном стекле окна.

Рисует нам красавица зима.

Лишь только приглядись:

Увидишь зимнюю ты живопись.

                                  Алина Подмогильная

         

 ЗИМА

 Я люблю, когда зима приходит,

 Когда  кружится белый снег.

 Из души тревога вмиг уходит,

 Искорками льётся громкий смех!

       Я люблю рассматривать снежинки,

       Они ведь словно милые картинки,

       Что сверкают, радугой играют

       И на глазах моих тихонько тают.

 Я люблю гулять по городу ночному,

 Когда снег искрится в темноте,

 Когда вечер тихий и спросонья

 Навевает мысли мне.

Я люблю смотреть на ваши лица,

Что радуются снегу и зиме.

А вокруг снежок искрится,

 Белым одеялом на земле.

 Я люблю, когда зима приходит,

 И когда  кружится белый снег.

 Из души тревога вмиг уходит,

 Искорками льётся громкий смех!

                               Анастасия Квасова

                     ЗИМА

   Я очень рад: пришла зима,

   Кричат мои друзья: «Ура!»

   Белоснежным стал наш край,

   Словно белый-белый рай.

          Все в снежки пойдут играть

          И колядки напевать.

          На санках скатимся с горы,

          На льду кататься будем мы.

   Заяц шубку поменял,

   Цветом снега сразу стал.

   Косолапый наш медведь

   Будет спать, а не реветь.

                        Сергей Коломоец

          

          СНЕЖИНКА

Падала вниз снежинка,

Кружилась она на ветру,

Мягкая, как пушинка,

Поймать я её хочу.

Все дети в нашем дворе

Так долго снежинок ждали.

Вот бы попалась одна из них мне!

Мы б со снежинкой играли.

Вдруг вижу: снежинка лежит

Как раз на моём окошке.

Сейчас я её возьму,

Согрею в своих ладошках.

Осторожно я к ней подошла,

А снежинка на солнце искрилась,

Но как только её взяла,

Она в каплю воды превратилась…

Так хотела я с ней поиграть,

Ведь снежинка ярко сверкает,

Но её мне рукою не взять:

Снег всегда от тепла умирает.

                Ксения Цеомашко

Відеопоезія
https://drive.google.com/file/d/0BzuBT9_erPa2ZUFmd19LUTVNODg/view?usp=sharing

День писемності

9 листопада 2015 року юні поети "Літературної вітальні" представили свої вірші про українську мову на святі до Дня писемності та з нагоди урочистого відкриття конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика. Творчі роботи можна подивитися за посиланнями:
        

 https://drive.google.com/file/d/0BzuBT9_erPa2aGdidERlZGJEYXM/view?usp=sharing

https://drive.google.com/file/d/0BzuBT9_erPa2aVZONmNHUEEyUk0/view?usp=sharing

         
https://drive.google.com/file/d/0BzuBT9_erPa2SUVUN04wV0RuZG8/view?usp=sharing
            

                              ПОЕЗІЯ

Поезіє! Ти світ душі моєї,

Ти подих вітру навесні,

Ти синій птах і мить надії,

Безмежне джерело краси!

                        Як сонце в небі незгасиме,

                        Дає життя на всій землі,

                        Так і поезія – єдине,

                        Що нас розрадить в самоті.

                        Здійсняє мрії про кохання,

                        Рятує душу від журби.

                        Ти тепле слово у мовчанні,

                        Ти в спеку мов ковток води.

                        Усе життя не перестану

                        Шукать слова, які б змогли

                        І серця стук, і сподівання

                        Заримувати на листі.

                        В віршах життя бурхливе лине,

                        Світ почуттів в рядках живе.

                        Нехай же рима не покине!

                        Нехай натхнення не мине!

                                                     Олена Гриньова

                            ПЕРО СВОБОДНОГО ПОЭТА

Перо свободного поэта

Пишет свою суть:

Про то, что его волнует,

Про жизненный свой путь.

Оно нам хочет всё раскрыть,

О многом рассказать,

О всём поведать нам в стихах,

Чего могли мы и не знать.

Перо свободного поэта

Пишет про судьбу:

Про горечь, сладость и запреты,

Про страстное: «Люблю».

Про первую улыбку брата,

Про дружбу и про месть,

Про первую разлуку с домом,

Про радостную весть.

Перо свободного поэта

Пишет про любовь,

Про блик небес, про чувства эти,

Про гордость и про боль.

                            Татьяна Калмыкова

                   Создам я розовый бутон

Создам я розовый бутон,             

Чтоб освещал дорогу он!   

 Но красок нет, ну вот беда!                      

И кисть помыть, а где вода?

И серый лист с деревьев в пруд,   

Не полетит он никогда. 

И ветра нет, а я молчу,           

Недолго выдержав, кричу:

Я не художник, я поэт!      

Мне это надо, нужен цвет!

А нет его, нет, и года                     

Летят неведомо куда…

Я не скажу тебе прости, 

Но знай же: я всегда в пути,

Ищу я силы для стихов.     

Нет ярче краски, чем любовь!  

                           Екатерина Пономарь

                       

                                               Я фея

                       Я – фея магии, чудес и волшебства,

                       Со мною плакать и грустить нельзя.

                       Я вмиг могу вам показать

                       Все, что хотелось увидать:

                       И море летом, и цветы весной,

                       Из желтых листьев листопад ночной,

                       Снежинок зимних хоровод,

                       Луну и звездный небосвод!

                      Я – фея настроения, и всем всегда нужна,

                      Ведь тем, кто улыбается, и горе – не беда.

                      Возьмите улыбку и радостный смех –

                      И вмиг настроение будет у всех!

                      Я – фея солнца и света,

                      Дарю вам счастье всегда,

                      Согрею вам душу и сердце,

                      Ведь жить без тепла нельзя.

                      Я – фея мира поэзии,

                      Мне рифмы и ритм – друзья.

                      Пишу для души поэзию,

                      С нею жизнь прекрасней всегда!

                                                      Анна Гринёва